Робота асистента педагога під час карантину

Колеги, виникає багато запитань щодо роботи асистентів педагогів під час карантину. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 р. в період карантину асистент вчителя працює спільно з командою супроводу дитини з ООП, розробляє індивідуальні завдання для дитини відповідно до її потреб, виконує організаційно-методичну роботу.

Що стосується оформлення звітів, планів роботи і т.п., то дані питання і ряд інших на час карантину затверджується відповідними наказами керівника закладу освіти. Отже, документація може різнитися.
Поспілкувавшись з колегами, отримавши консультацію у фахівців, опрацювавши нормативно-правову базу, хочу наголосити, що немає єдиного рішення відповідно до того, як саме оформляти роботу асистентів педагогів під час карантину. Тому керуємося здоровим глуздом та Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 р.
Асистенти вчителя/вихователя приймають безпосередню участь у роботі вчителя/вихователя під час дистанційного навчання, беруть участь у розробці дистанційних уроків/занять (модифікація/адаптація навчальних матеріалів), займаються самоосвітою і т.д. Звичайно, усі види роботи необхідно фіксувати у індивідуальному плані роботи під час карантину чи у звіті (як у кого затверджено відповідним наказом керівництва закладу освіти).

Раджу Вам такі навчальні платформи (на них я особисто часто навчаюся та знаходжу цікаві та фахові матеріали):

1. УКРАЇНСЬКИЙ ГРОМАДСЬКИЙ ПРОЕКТ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ «PROMETHEUS»

На цій платформі є цикли курсів з підготовки до ЗНО, психології, удосконалення мовних навичок. Також вчителям може стати корисним курс щодо запобігання булінгу. Маса цікавих психологічних новинок, можливість освоїти основи медіаграмотності, курси по вдосконаленню розумових технік і підвищенню рівня мови – все це є на нашій українській платформі.

Курси для вчителів:

Курс “Наука про навчання: Що має знати кожен вчитель?“
Курс “Дизайн-мислення в школі “
Курс “Глибинне навчання через трансформаційну педагогіку “
Курс “Впровадження інновацій в школах “
Курс “Наука повсякденного мислення“
Курс “Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти“
Курс “Медіаграмотність для освітян“
Курс “Освітні інструменти критичного мислення“
Курс “Критичне мислення для освітян“

+ ЩЕ НОВІ КУРСИ. ОБЕРІТЬ ДЛЯ СЕБЕ!

2. CТУДІЯ ОНЛАЙН-ОСВІТИ – EDERA

Цей освітній ресурс не тільки має онлайн-курси, а й стане корисний великою бібліотекою, в якій кожен вчитель знайде безліч корисних методичних і дидактичних матеріалів. Також тут є ЗНО-платформа. На ній можна знайти деякі завдання, котрі можна провести на уроці.

Курс для вчителів початкової школи

Курс «Робота вчителів початкових класів з дітьми із особливими освітніми потребами»

Курс «Бери і роби»

3. ПЛАТФОРМА ВУМ

На цьому ресурсі можна знайти чимало цікавинок не тільки вчителям, а й школярам, студентам, працівникам медичних установ і взагалі всім людям, котрі люблять постійно розвиватися.

Курси: https://vumonline.ua/courses/

Школа ефективного мислення

Як провести EdCamp для своєї громади

4. БЕЗКОШТОВНІ ОНЛАЙН-КУРСИ MICROSOFT

Курси присвячені опануванню інструментів Microsoft для навчання.

5. КУРС ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: “Ukrainian English Language”

Teacher Learning Platform

Навчання на платформі є частиною очно-дистанційного курсу, обов’язкового для вчителів початкових класів. Платформа складається з двох блоків:

інформаційного, який призначений для ознайомлення з опціями, цілями та задачами навчальної платформи (доступний англійський або український варіант);
навчального, який призначений для онлайн-навчання (доступний англійський варіант).

6. ВСЕОСВІТА https://vseosvita.ua

сертифікати – платні.

Загальні рекомендації щодо облаштування просторово-фізичного середовища

Дітям з порушеннями слуху необхідно забезпечити:
доступ до робочого місця з належним освітленням, шумовим фоном, без відволікаючих речей (забезпечення зручного місця для перекладача, якщо дитина використовує жестову мову); • зниження рівня шумів і еха приміщень;
можливості для слухового й зорового сприймання обличчя вихователя та навчальних матеріалів; • зорові орієнтири (написи, піктограми, схеми тощо), що є попередженням про зміни локацій чи небезпеку, початок чи завершення діяльності; • допоміжні пристрої для прослуховування , що допомагають посилити і покращити слухове сприймання в умовах фонового шуму (як от FM-системи, що використовують із СА чи КІ).
Загальні рекомендації щодо мовленнєво-комунікативної сфери:
формувати вимову під час індивідуальних та групових занять поряд з розвитком слухового / слухо-зорового сприймання;
надавати приклади правильної звуковимови;
застосовувати дактиль для підкріплення формування граматики чи правильної звуковимови;
розширювати словниковий запас через уточнення понять та уявлень, що позначені словом/жестом та співвідносити з писемним мовленням;
розширювати словниковий запас через універсальний алгоритм роботи зі словами (слово – записати – прочитати й проговорити – пояснити – активізувати у мовленні);
компенсувати недостатність мовленнєвої практики через запитання, діалог, читання і аналіз прочитаного;
розвивати виразність та експресивність мовлення;
стимулювати до висловлювання власних міркувань, думок, словесного опису плану виконання завдань;
розвивати розуміння невербальних засобів спілкування;
залучати до комунікативної діяльності в парі/групі, організовуючи виконання спільних проектів, навчальних завдань та інше;
розвиток мовлення на лексико-семантичному рівні здійснюється через нові слова, уточнення або розширення значень уже відомих та передбачає застосування різних методів і прийомів (наочних, вербальних і змішаних);
на синтаксичному рівні – через розвиток вміння слухати і розуміти (а не механічне відтворення почутого), що передбачає розвиток діалогічного і монологічного мовлення шляхом запам’ятовування, повторення, відтворення;
створення наочних або словесних ситуацій, які спонукають до висловлювання (питання і репліки мають бути мотивовані виконанням завдання, досягнення мети тощо).

АВТОМАТИЗАЦІЯ ЗВУКА «Р» У ЗВ’ЯЗНОМУ МОВЛЕННІ

Пригадуємо артикуляційні вправи ‘Смачне варення’, ‘Голка’, ‘Лоша’, ‘Гойдалка’, ‘Маляр’, ‘Грибочок’.
На дошці (або на столі) кошик : пропонуємо дітям вибрати з поданих малюнків ті, що мають звук „Р”. Діти кладуть до кошика: горох, картоплю, буряк, моркву, огірок. – А тепер заховаємо овочі і спробуємо самостійно назвати їх. Називаємо по черзі і вказуємо де знаходиться звук „Р” у кожному слові. – Даша, називай овочі. – Огірок. – Тут є наш звук ? Де він стоїть? – Посередині слова. – Молодець. Ось тобі за правильну відповідь подарунок (це може бути смайлик або наклейка) . – Діма, а тепер ти називай. – Горох, морква. Звук „Р” всередині слова. – Молодці. Ви правильно виконали завдання.
Зараз ми пограємо в цікаву гру. Вона називається «Хто? Що?» Дітям роздаємо картки з питаннями хто? що? Читаємо слова, учень показує карткою, на яке питання воно відповідає.( Крейда, ручка, урок, море, черговий, журнал, ворона, вітер, жираф,буквар, краб, слюсар,глухар, папір, трактор, парта, товариш, мороз, робітник, сорока, рак, зірка, лікар, гора.
Скласти слова з букв, складів. Пишемо на дошці склади й букви, з яких учень повинен скласти слова. Виграє той, хто перший складе всі слова.а) Хто швидше збере врожай ? Ряк, бу; па, рі; ре, ка, дис; мі, по, дор; буз, гар; рох, го; о, рок, гі; мор, ква; кар, ля, топ.б) Хто швидше збереться до школи ? Ка, руч; порт, фель; пір, па; тон, кар.
в) Діти розповідають, як вони збираються до школи.
А тепер завдання трішечки складніше. Потрібно самостійно скласти загадки і відгадки з поданих складів:

а) зу, би, а, та, ро, є, ма, не, є, (гре, нець, бі);

б) ку, вліт, шу, в, бі, а, ку, взим, ле, го, (во, де, ре);

в) без, рук, ніг, без, во, а, та, ро, чи, від, ня, є (тер, ві);

г) чер, не, во, ко, лич, на, зе, ле, ка, стріч (дор, по, мі);

д) ві, без, кон, без, рей, две, пов, на, та, ха, дей, лю (буз, гар)

– Ми дуже добре попрацювали, а зараз трохи відпочинемо.

Проводимо фізкультхвилинку:

Ми писали, ми трудились,

Наші пальчики стомились,

Треба нам їх розім`ять

Раз, два, три, чотири, п`ять.
А тепер: беремо з кожного слова по одному звуку, щоб вийшло нове слово.
Називаємо слова.

З першого слова взяти першу букву, з другого – другу, з третього – третю, з четвертого – четверту. Спочатку разом з дитиною складаємо нове слово. Наприклад: рак, мир, лоб, зима – беремо звуки р, и, б, а. Вийшло слово – риба. Далі дитина сама продовжує самостійно виконувати завдання.

молоко, сила, сир (мир)

липа, кіт, мак, коза, вітер (лікар)

голуб, сова, ворона, вода (гора)

замок, ліс, шар, марка, білка (зірка)

рука, лев, вода, сади, насос, фабрика, записка (редиска) .

На дошці пишеться слово. З букв цього слова учень за певний час складає і записує нові слова, в склад яких входить буква „Р”. Треба скласти як можна більше слів . Слова для гри: Айстри (три, рис, сир, тир, старий) ;

Жайворонок (ворон, жар, корова, корона, край, кран, нора, рак, ранок);

Агроном (грам, гора, рано, гра) ; Кукурудза (курка, рука, руда, раз, ура) ;

Трактор (торт, рак, рот, рота) ;

Температура (ура, тепер, театр, пара, тара, темп)
Допоможи словам знайти свій будинок.
Малюємо на дошці (або вирізамоє з картону) три будиночки. На набірному полотні малюнки. Учень по черзі бере малюнки, визначає кількість складів у назві предмета, зображеного на ньому, і записує по складах у відповідний будиночок, розділений на кімнати – склади. Малюнки для гри:

барабан, ріпа, морква, сир, рак, ворона, корова, буряк, риба, сокира, ромашка.

Завдання наступне.

Дітям називають імена дітей та клички тварин, а вони повинні самостійно:

а) Виписати імена дітей.

б) Виписати клички собак і кішок.

в) Назвати клички коней.

г) Запам’ятати клички собак, коней.

д) Скласти маленьке оповідання про свого кота, собаку.

(Марійка, Петро, Мурка, Рябко, Сергій, Юра, Іра, Гриць, Рая, Андрій, Сірко, Тарас, Маринка, Боря, Дружок, Барбос, Вороний, Руда, Ряба, Красавка, Зірка, Віра, Ураган, Мурлика, Красень, Варвара, Шура.)

Підсумок заняття.

Завдання додому: скласти маленьке оповідання із словами: озеро, риба, відро, Петро, Віра, Дружок, карась.

На уроці

Коли вперше пропонується новий вид роботи і дитина з порушенням слуху не зрозуміла, що треба робити, педагог (якщо в нього обмаль часу, аби повторювати пояснення) може дати їй змогу самостійно розібратися в завданні, спостерігаючи за тим, як виконують цей вид роботи інші діти. У цій ситуації дитину з порушеним слухом не можна викликати для відповіді першою. У школі учневі з порушеним слухом часто пропонують виконувати письмову самостійну роботу в той час, коли клас працює усно. Така практика має три наслідки: дитина «випадає» з певного виду роботи і може навіть не знати, чим займалися в цей час однокласники; вона не вдосконалює своїх умінь і навичок у фронтальній усній роботі; поступово вчителеві доводиться дедалі частіше створювати для учня з порушенням слуху «особливі» умови. Усе це може призвести до того, що він не зможе навчатися у класі, як усі, отже, втратиться сенс його навчання в масовій школі і сама суть інклюзивного навчання. На уроках мови поряд з традиційними завданнями мають вирішуватися і завдання власне корекційної спрямованості. Насамперед, на уроках можна працювати над граматичною правильністю мовлення. Слід певним чином змінити звичайні мовні вправи, що учні їх виконують за підручником. Наприклад, якщо у вправі пропонується підкреслити у реченнях іменники в давальному відмінку, то для учня з порушенням слуху це завдання краще трансформувати таким чином: виписати з тексту словосполучення «дієслово + іменник у давальному відмінку»; придумати нові словосполучення з підкресленими іменниками; вибрати дієслова при іменниках у давальному відмінку і придумати з ними нові словосполучення з іменниками в інших відмінках тощо. Такі зміни корисні для учня з порушенням слуху, оскільки в нього ще не усталилися конструкції з давальним відмінком, не склався стереотип граматичної сполучуваності слів. Щоб стереотип став міцним, потрібен час. Тому впродовж перших років навчання вчитель має змінювати або доповнювати інструкції до вправ з підручника саме під таким кутом зору (зрозуміло, якщо дозволяє матеріал). Учень може виконувати ці завдання як у класі, так і вдома. Загалом рекомендації для уроків мови можна узагальнити таким чином: молодшого школяра недоцільно перевантажувати формально-мовними вправами (пошуки орфограм у словах, граматичний розбір за членами речень і частинами мови, вивчення правил, підкреслення готових словоформ або морфем у слові та ін.); учитель має спонукати таку дитину якнайбільше тренуватися у складанні словосполучень, речень, коротких текстів у межах теми за допомогою індивідуальних завдань. Це сприятиме впорядкуванню, коригуванню і закріпленню у школяра зі зниженим слухом навичок граматично правильного мовлення. Без міцного мовного підґрунтя виконання багатьох вправ з підручника може перетворитися на малопродуктивне механічне заняття. На уроках мови, не відступаючи від програми, вчитель має приділяти увагу корекції звуко-буквеного складу слів у таких дітей. Підручник надає для цього достатні можли вості. Треба лише знати, які помилки найчастіше робить на письмі учень, і постійно давати йому відповідні завдання. Зупинимося на тому, як діти з порушеннями слуху можуть працювати під час традиційних для уроків мови видах робіт: написання диктантів і переказів. Якщо дитина через стан слуху неспроможна сприймати текст, що диктується, її краще звільнити від загального диктанту, запропонувавши на цей час якесь інше завдання. У деяких випадках для такого учня можна провести диктант окремо, після уроків, забезпечивши комфортні умови сприйняття тексту, що диктується, на слухово-зоровій основі. Сам текст, можливо, доведеться дещо адаптувати. Діти, які чують досить добре, можуть писати диктант разом з усіма, але їх необхідно певним чином підготувати. По-перше, дитина заздалегідь має знати тему диктанту, тоді їй буде легше орієнтуватися у змісті мовного потоку на слухово-зоровій основі. По-друге, дитину треба ознайомити з важкими для неї за звуко-буквеним складом словами, значенням і граматичним оформленням словосполучень (але не з тими, де є орфограма, що перевіряється в диктанті). У роботі над помилками учень уже зможе активно брати участь нарівні з усіма: письмовий текст лежить перед ним, і його легко корегувати. Дітям з розладами слуху треба дати текст переказу для одноразового читання «про себе». Потім вони слухатимуть його вдруге, разом з усіма. Або принаймні досить докладно ознайомити дитину з темою переказу. Слова в тексті переказу, що, за припущенням вчителя, учень може не знати, пояснюються заздалегідь. Особливо слід зупинитися на ключових словах, що утворюють змістове ядро тексту. Так само напередодні можна ознайомити дитину з найскладнішими граматичними конструкціями тексту. Якщо дитина має труднощі вже під час письмового переказу, рекомендується дати їй попередньо підготовлені запитання до тексту. На уроках читання робота з учнями з порушеннями слуху теж має бути досить гнучкою. Така дитина не завжди може одразу продуктивно «увійти» в роботу над літературним твором, особливо над великим за обсягом твором. У неї виникають як мовні проблеми (незрозумілі слова і грама тичні конструкції), так і проблеми щодо розуміння змісту окремих частин тексту, діалогів, описів тощо. Щоб уникнути цих труднощів на уроці, дитині треба забезпечити випереджувальну підготовку вдома. Однак розбирати за підручником оповідання з допомогою батьків напередодні уроку навряд чи доцільно, оскільки в школі вона нудьгуватиме. Корисно читати в яскравих ілюстрованих книжках казки, вірші, оповідання, що потім зустрінуться в підручнику. Учитель має пам’ятати, що не можна зводити роботу з такою дитиною до послівного тлумачення тексту. Дитину треба вчити контекстного розуміння, коли вона вловлює загальний зміст не стільки з окремих слів, скільки з їхніх зв’язків один з одним, з їх повторення в наступних реченнях. На уроках математики для дітей з порушеннями слуху традиційно складним є розуміння словесної умови задачі. Яким чином допомогти дитині? Не треба розбирати і розв’язувати задачу заздалегідь. Дитина це робитиме на уроці разом з усіма. А от перевірити, як вона розуміє ситуацію, описану в задачі (не математичну, а життєву) іноді необхідно. Вона може не зрозуміти саме «життєвого» змісту тексту і тому неправильно розв’язувати задачу. Досить часто дитині доводиться стикатися з текстом задачі, у якому є неповні речення з пропущеними членами. У цьому випадку теж спочатку треба переконатися, чи все дитині зрозуміло в такому тексті. Особливо слід звернути увагу на слова і словосполучення задачі, що несуть математичне навантаження (дали по…, роздали кожному, більше на…, менше на… та ін.). Ці поняття досить складні, тому краще почати їх опрацьовування учнем до того, як весь клас розпочне розв’язування відповідних текстових задач. Опрацьовувати їх доцільно не шляхом випереджального розв’язування, а за допомогою наочних вправ. Варто попередити ще про одну небезпеку. Діти дуже швидко пристосовуються розв’язувати задачі, навіть не вчитуючись у текст умови: «залишилося» — значить, відняти, «усього» — значить, додати. Щоб дитина не спиралася на зовнішні орієнтири, а училася вникати в текст, слід варіювати умови типових задач і пропонувати формулювання, коли, наприклад, за наявності слова «залишилося» при розв’язанні передбачається додавання.

ОСОБЛИВОСТI IНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Серед педагогів масових освітніх закладів традиційно існує думка, що дитину з порушенням слуху слід навчати у спеціальному закладі. Однак зарубіжний і вітчизняний практичний досвід свідчить про непоодинокі випадки успішного навчання глухих дітей і дітей зі зниженим слухом у масових загальноосвітніх закладах серед однолітків, які чують. Наразі й батьки дітей з порушеннями слуху дедалі частіше висловлюються на користь інклюзивного навчання. Відтак, на сьогодні в масових освітніх закладах навчається чимало дітей з порушеннями слуху, і вчителеві важливо якнайбільше знати про особливості цих учнів, про своєрідність розвитку їхнього мовлення, усвідомлювати труднощі, з якими така дитина стикається в житті, розуміти, чим вони зумовлені, мати змогу допомогти учневі їх подолати. До початку шкільного навчання всі діти підходять з різним рівнем загального і мовленнєвого розвитку. Ці відмінності визначаються не лише індивідуальними особливостями дитини, рисами її особистості, а й станом слухової функції, початком корекційної роботи, її адекватністю та ефективністю, наявністю додаткових відхилень у розвитку тощо. На момент досягнення дитиною з порушеннями слуху семирічного віку вона може бути підготовленою до навчання у масовій школі. Серед таких дітей: діти з незначним зниженням слуху, які із труднощами сприймають шепітне мовлення (до школи відвідували масовий дитячий садок або виховувалися вдома); діти, які незалежно від ступеня зниження слуху, внаслідок ранньої систематичної корекційної роботи добре розмовляють, не відчувають значних трудно щів у спілкуванні з людьми, вміють читати і пишуть друкованими літерами (в дошкільний період могли виховуватися як удома, так і в спеціальному дитячому садку); діти, які втратили слух у віці 5–6 років (або пізніше) і їхнє усне мовлення практично не відрізняється ні за структурою, ні за звучанням від мовлення однолітків, які чують, оскільки воно формувалося на повноцінній слуховій основі. Усі ці діти можуть навчатися в інклюзивних навчальних закладах за умов систематичної допомоги з боку сурдопедагога та активної участі в корекційній роботі батьків.

Специфіка роботи з дітьми, які мають порушення слуху

Педагогові, який працює з дітьми з порушеннями слуху, слід використовувати у своїй роботі сучасні підходи, методики, прийоми, технології, що підвищуватимуть ефективність як викладання матеріалу, так і опанування його учнями. Індивідуалізація навчання для дітей з порушеннями слуху традиційно враховує ступінь втрати слуху, рівень розвитку мовлення тощо. Водночас часто не беруться до уваги інші важливі особливості дитини. Нагадаймо, що діти з порушеннями слуху (навіть з високим рівнем мовленнєвого розвитку) стикаються зі значними труднощами опанування мовлення, з якими не в змозі впоратися самостійно, без спеціальних корекційних занять і відповідного супроводу. В умовах інклюзивного навчання фахівцям (вчителям-дефектологам, сурдопедагогам) необхідно постійно надавати корекційну допомогу такій дитині. Форма цієї допомоги залежить від того, наскільки далеко від масової школи і місця проживання родини знаходиться заклад, співробітники якого могли б надавати необхідну допомогу дитині і консультувати вихователів, учителів і батьків (сурдологічний кабінет, спеціальний дитячий садок і школа для дітей з порушеннями слуху). Заняття сурдопедагога з дитиною можуть проводитися систематично (один-два рази на тиждень) або епізодично (в канікулярний час упродовж одного-двох тижнів). Важливо, щоб корекційний педагог постійно контактував з масовим закладом, відвідував уроки у школі, знав, з якими труднощами стикається педа гогічний колектив під час навчання дитини, і допомагав їх подолати. Наявність у класі такої дитини потребує особливого ставлення до неї з боку педагога під час заняття. Наприклад: не слід повертатися спиною до учня під час усних пояснень, потрібно намагатися контролювати розуміння дитиною завдань та інструкцій щодо їх виконання; необхідно продумати, де посадити дитину з порушеним слухом, щоб вона могла бачити не лише педагога і дошку, а й більшість дітей класу тощо. Діти з порушеним слухом у масовому закладі традиційно користуються індивідуальними слуховими апаратами, що допомагають їм сприймати мовлення співрозмовника. Люди, які чують, часто вважають, що індивідуальний слуховий апарат допомагає особі з порушенням слуху стати такою самою, як вони. Це можливо лише за незначного зниження слуху. У випадках значного зниження слуху розбірливе сприйняття мовлення співрозмовника досягається лише на слухово-зоровій основі, тобто за активної одночасної роботи органів слуху і зору.

Щоденні заняття, спрямовані на соціальний розвиток

Яким чином виявити у дітей наявні знання Пропонуємо окремі прийоми перевірки рівня знань у дітей з порушеннями слуху дошкільного віку. Самостійна розповідь дитиною про предмети та явища в словесній (усній, письмовій, тактильній) чи жестовій формі. У такий спосіб можна отримати загальні уявлення про те, які знання наявні, як вони засвоєні дитиною та у якій формі вона може самостійно їх презентувати. Виявлення знань за допомогою запитань. Різноманітні запитання спрямовуються на те, щоб допомогти дитині відтворити знання про предмети та явища. Таким чином можна достатньо точно визначити повноту та якість знань. Малювання предметів та явищ. Щоб рівень володіння мовленням не впливав на перевірку знань, дитина може малювати на задану чи довільну тему. Аналіз змісту малюнків дає змогу виявити обсяг знань дитини про довкілля. Виконання дитиною різних видів практичної діяльності (виготовлення аплікацій, ліплення тощо). Систематичне спостереження за дитиною під час занять, гри з метою виявлення її активності, рівня необхідної допомоги, вміння скористатися наданою допомогою. Систематичне оцінювання. Увага звертається на те, як збільшився обсяг знань про предмети та явища, мовленнєвий запас. Поєднання різноманітних прийомів перевірки дає змогу найповніше визначити рівень знань дитини.

Щоденні заняття, спрямовані на соціальний розвиток Пропонуємо технології, запропоновані у пораднику для батьків дошкільників «Листи про виховання дітей з порушеннями слуху», створеному колективом співробітників Клініки імені Джона Рейсі, м. Лос-Анджелес, США (центр реабілітації глухих дітей дошкільного віку, навчання їх батьків) під керівництвом Е. Л. Ловелла і С. Мейєр. Усі ми практично кожного дня ходимо до магазину за продуктами, зазвичай це скоріше обов’язок, ніж приємне заняття для вас і дитини. Автори пропонують перетворити похід за продуктами на цікаву та, що важливо, корисну для розвитку дитини подію, скориставшись деякими порадами. «Ходімо до магазину за продуктами!» Мета: навчити дитину правилам поведінки в магазині, звичайним мовленнєвим висловлюванням, що пов’язані з відвідуванням продуктового магазину. Що потрібно підготувати: список продуктів, що ви їх плануєте купити. Він складатиметься зі слів та ілюстрацій цих продуктів або окремого набору малюнків (можна використати етикетки з коробок, банок; власноруч виконати малюнки; вирізати фотографії з журналів, газет; роздрукувати з Інтернету). Поради: попередньо слід переглянути з дитиною малюнки; запланувати похід до магазину у зручний час, коли ви не обмежені іншими терміновими справами.

Послідовність проведення: 1. Оберіть зручний для вас і дитини час, щоб похід до магазину став приємною прогулянкою. 2. Сплануйте, що ви хочете купити. Доберіть малюнки та покажіть їх дитині. Порадьтеся, наприклад, спитавши: Чи нам потрібен сир до сніданку? 3. Використовуючи малюнки, розмовляйте з дитиною про продукти, що плануєте їх купити. Можна сказати: Ходімо до магазину. Нам потрібно купити продукти. Купимо яблука. Потрібен сир до сніданку. Хоча б один із продуктів має бути улюбленим для дитини, тоді вона із задоволенням сприйматиме походи до продуктового магазину. 4. У магазині запропонуйте дитині сидіти у спеціальному візку для продуктів. Нехай малюк тримає в руці список (малюнки) продуктів, що їх потрібно купити (якщо ви добре орієнтуєтеся у відділах магазину, можна розташувати малюнки згідно зі шляхом, яким ви будете рухатися). Дитина може допомагати знаходити продукти під час пересування між рядами полиць. 5. Коли берете продукт з полиці, кажіть дитині його назву та показуйте відповідні малюнок і слово. Говоріть про колір, кількість продуктів, що купили: Нам потрібно два кілограми цукру. Яблука червоні. Тут молоко. Купимо десяток яєць. О, саме тут знаходяться тістечка. Можна сказати, що ці цукерки призначені для бабусі, а морозиво — для братика. 6. Заохочуйте дитину допомагати вам шукати різні продукти (будете здивовані, як легко дитина почне впізнавати продукти, що ви зазвичай купуєте). 7. Дозвольте дитині допомагати вам нести продукти додому. Ромчику, чи можеш нести серветки? Мама понесе пакет. Усі продукти занесемо додому. 8. Дитина також може допомагати вам розпаковувати продукти і розкладати їх по місцях (це дає можливість знову говорити про куплені продукти). 9. Потім ще раз перегляньте разом з дитиною список продуктів (малюнки), поговоріть про всі покупки і про те, як ви їх використовуватимете. Також радимо: 1. Брати дитину до інших магазинів. Наприклад, до квіткового магазину, щоб купити квіти і посадити їх у саду або купити букет до дня народження бабусі, виховательки. 2. Робити разом покупки у продуктовому магазині для урочистої події. 3. Зробити власноруч книжку популярних продуктів та інших товарів, використовуючи слова та малюнки (фотографії). 4. Заохочувати дитину до гри «в магазин». Надати малюкові пусті ємності від продуктів, безпечні упаковки тощо. До гри можна залучати родичів або друзів і виконувати по черзі роль «продавця» і «покупця». 5. Створити власноруч книжку з оповіданням про відвідування магазину з малюнками і типовими висловлюваннями: Мама і Аня ходили до магазину. Ромчик сидів у візочку. Ми купили сир, апельсиновий сік і тістечка.

Історії в малюнках, що стосуються пережитого дитиною Наступна форма роботи — складання історії в малюнках про події, пережиті дитиною. Малюнки допомагають у поясненні слів та ситуацій, створюють можливість пригадати минулі події, допомагають дитині очікувати події, що мають відбутися. Малюнки (фотографії, ескізи) про минулі події із життя дитини і родини можуть скласти зміст «книжок», що ви їх створюєте з дитиною вдома, і далі використовуватимуться для соціального та мовленнєвого розвитку дитини. Книжки у малюнках про різні події дають дитині можливість слухати розповіді; соціальні знання та мовленнєві конструкції «виникають» із справжнього досвіду. Такі розповіді для дитини дуже важливі, тому що вона була в них головною дійовою особою. Під малюнками можна записати короткі речення (навіть якщо спочатку дитина не зможе їх прочитати, вона сприйматиме текст, що покращить результати в майбутньому). Жодна з куплених книжок не матиме такого значення для дитини, як та, що містить події, які пережила вона сама. Доцільно створити багато таких книжок-щоденників і зберігати їх, поклавши у легкодоступному для дитини місці, щоб будь-якої хвилини вона могла їх дістати. З практичного досвіду: дитина часто заглядатиме в них, а можливо, навіть захоче пояснити їхній зміст молодшому братику або сестрі.

Поради до підготовки та виготовлення книжок з історіями життя дитини. Оповідання в малюнках дозволять вам розповідати про різні події, що відбулися або очікуються. Усі діти люблять книжки з малюнками, з ними можна вигадати цілі історії. Книжки, зроблені вами, матимуть для дитини особливе значення. Історії в малюнках на тему пережитого прискорюють мовленнєвий розвиток і розширюють словниковий запас дитини. 1. Збирайте малюнки (фотографії) місць, що ви їх часто відвідуєте разом з дитиною: магазину, квартири бабусі, ринку, парку, дитячого майданчика тощо. Використовуйте їх у роботі зі своєю дитиною. 2. Малюйте, щоб допомогти дитині розібратися зі стресовими, неприємними для неї ситуаціями. 3. Використовуйте малюнки, щоб допомогти дитині очікувати на майбутні події (підготовка до відвідування лікаря, театру тощо). 4. Майте олівець і папір завжди під рукою і виконуйте ескізи, розмовляючи з дитиною. 5. Пишіть друкованими буквами короткі речення або висловлювання під малюнками. 6. Збирайте фотографії знайомих дитині осіб — родичів, сусідів, продавця, лікаря тощо. Використовуйте такі фотографії у роботі зі своєю дитиною. 7. Збирайте малюнки, зображення улюблених тварин своєї дитини; інших тварин, які зацікавили дитину. 8. Збирайте зображення улюблених видів діяльності дитини — ігри з м’ячем, плавання, катання на велосипеді, ковзанах тощо. 9. Використовуйте малюнки і фотографії після якоїсь події, щоб допомогти дитині пригадати її. 10. Зробіть кілька книжок з малюнками за категоріями, наприклад: їжа, предмети одягу; все, що рухається, тощо. 11. Виконайте альбом з фотографіями своєї дитини, де відображено її розвиток і успіхи. 12. Зробіть книжку про події, пережиті дитиною.

Спостерігаємо за природою

Під час прогулянки з дитиною, спілкуючись вдома, по дорозі в садочок, потрібно якомога більше привертати її увагу до різних предметів і явищ, розширювати коло її уявлень, більше розповідати про навколишній світ у доступній формі (відповідно до віку). Важливо навчити дитину спостерігати. Спостерігаючи, дитина порівнює, зіставляє, знаходить подібне і відмінне. Так, звернувши увагу на те, що листки дерев відрізняються за формою, можна навчити за листям визначати породу дерева. Під час прогулянок слід звертати увагу дитини на колір неба, на те, як світить сонце, як дме вітер, як падає сніг; показати їй характерні ознаки дерев: колір і форму стовбура, розміщення гілок тощо; звертати увагу на те, що вода взимку перетворюється на лід, що восени листя жовтіє; пропонувати знайти найкрасивіше дерево в парку або два однакових дерева та ін. На прогулянці в парку чи в лісі можна запропонувати дитині пригадати, як тут було влітку, нехай вона розкаже, які зміни сталися. Перед прогулянкою в парк, ліс, сад дайте дитині по листочку з різних дерев і поставте завдання: дізнатися, з якого дерева цей листочок.

Доцільно навчати дитину розповідати про природу у певній послідовності: – погода: температура повітря (тепло, холодно), вітер (дме вітер, дме холодний вітер), хмарність (хмарно, ясно), опади (іде дощ, сніг);- рослини: зміни в житті рослин у різні пори року (колір листя, дозрівання плодів, цвітіння); – тварини: зміни в житті звірів і птахів (поведінка, харчування, приліт і відліт птахів, зимівля тварин, забарвлення хутра в різні пори року тощо); – діяльність людей: сезоні зміни в діяльності людей, розваги дітей, свята). Осінь Після літа настала осінь. Хмарно. Небо сіре. Сонце не світить. Часто йде дощ. Дме холодний вітер. Холодно. Листя на деревах жовте й червоне. В лісі багато грибів. На полі і городі виросли овочі. В саду дозріли смачні фрукти. Тварини готуються до зими. Заховалися комахи. Звірі запасають їжу. Готують до холодів свої домівки. Птахи відлітають у вирій. На полі і городі збирають овочі. Спеціальні вправи допоможуть вам навчити дитину відповідати на запитання, повторювати за дорослим, а потім самостійно складати розповідь.

1.Розкажи, яка сьогодні погода. Добери правильне речення. Сьогодні тепло. Сьогодні холодно. Ясно. Хмарно. Небо сіре. Небо голубе. Сонце світить. Сонце не світить. Іде дощ. Дощ не йде. Падає сніг. 2. Прочитай та доповни речення про осінь. Настала … . Мало світить … . Іде … . Стало жовтим і червоним … . Відлітають у вирій … . На полі і городі збирають … . (дощ, сонце, листя, овочі, осінь, птахи). Доцільно обрати для постійних спостережень певний куточок природи (місце на подвір’ї, лісову галявину тощо) і приходити туди і восени, і взимку, і навесні. Можна обрати для спостережень певне дерево, наприклад, берізку (восени листя на берізці жовте; взимку листя немає, берізка вся в снігу; навесні набухають бруньки, з’являється листя). За допомогою запитань дорослий спонукає дитину уважно придивлятися до змін у природі та певних залежностей, активізує її уяву, фантазію (наприклад: Що ти помітив у природі не таким, як було вчора? Де вже з’явилися перші ознаки осені (зими, весни)? Як змінилася берізка?). 1. «Діти часто ходили в ліс. Одного разу Оленка назбирала повний кошик білих грибів. Потім допомагала братику шукати гриби. Діти довго гуляли в лісі». Про яку пору року йдеться? Чому ти так вирішив? 2. Якщо дме холодний вітер, то яка буде погода? (Холодна). 3. Коли на небі хмари, то що буде? (Дощ). 4. Якщо діти купаються в річці, то яка це пора року? (Літо). 5. Яка відмінність між літнім дощем і осіннім? 6. Улітку йде … дощ. Восени йде … дощ. (Теплий, холодний.) 7. Запам’ятай пари слів. Пригадай за першим словом його пару. Зима — сніг. Весна — квіти. Літо — сонце. Осінь — дощ.

Особливу увагу слід приділяти читанню книжок. Книжки з яскравими малюнками людей, тварин, рослин та розповіді дорослих про зображене розширюють уявлення дітей про навколишній світ. Діти запам’ятовують побачене, якщо все це викликає певні емоції, переживання. Якщо дитина не відвідує дитячий садок, скористайтеся програмами навчання дітей у дошкільному навчальному закладі для дітей з порушеннями слуху, щоб зорієнтуватися у вимогах до мовленнєвого розвитку дитини, спланувати заняття.

ПЕРШI ЗНАННЯ ПРО ДОВКIЛЛЯ

З перших днів свого життя дитина живе, розвивається, навчається у довкіллі. Довкілля, у широкому розумінні цього слова, — це наша планета Земля, Космос, Всесвіт; у вузькому — конкретне середовище, що оточує дитину безпосередньо (квартира, дім, подвір’я, вулиці тощо). Завдання батьків — допомогти дитині пізнати довкілля, зробити в ньому перші кроки, навчити малюка спостерігати, любити природу, дбайливо ставитися до самого себе, інших людей, світу речей, вірити у свої сили та здібності.

Заняття з дитиною від народження до 3-х років

На першому році життя головним завданням є надання малюкові різноманітних вражень про довкілля, розвиток уваги до властивостей предметів. У цьому віці дитину вчать стежити за іграшками, що знаходяться в полі зору та переміщаються, брати іграшки різного розміру та форми. До 8–9 місяців дитина лише маніпулює предметами: кидає, постукує, перекладає. Згодом вона опановує дії з предметами: нанизує кільця з великим, а згодом і з маленьким отвором на стрижень, дістає різноманітні предмети з коробки (відерця) та кладе їх назад. Коли малюкові виповнюється рік, зміст занять розширюється та ускладнюється. З ним уже проводять спеціальні ігри-заняття. Дитину вчать складати різноманітні пірамідки, будувати з кубиків чи конструктора вежі, доріжки, будиночки, машини, ворота, добирати кришки до банок, коробок і пляшок різного розміру та форми тощо. Особлива увага приділяється розвиткові ігрових дій. Дитину вчать катати іграшку в машині, годувати ляльок, купати, вкладати їх спати, водити за ручку. На третьому році життя з іграшками інсценуються невеликі сюжети, приміром: «Лялька захворіла», «Мишка їсть» та ін. Пам’ятайте: необхідно постійно розмовляти з малюком та/чи спілкуватися жестами, коментувати всі свої дії та дії дитини. З 3-х років передбачається проведення цілеспрямованої роботи з формування в дитини уявлень та знань про довкілля.

Навчання дитини від 3 до 6 років

Починати роботу з формування знань про довкілля слід з ознайомлення дітей з тими предметами, що вони їх бачать щодня: одягом, меблями, посудом, квітами тощо, вказуючи на їх особливості та призначення. Під час ознайомлення з довкіллям доцільно пропонувати дитині завдання, рівень складності яких відповідає її вікові. Пам’ятайте: зміст завдань (чого саме навчаємо) визначається не ступенем зниження слуху, а віком дитини. Методи та засоби навчання дітей з порушеннями слуху є особливими. У роботі з дітьми з порушеннями слуху засвоєння знань про довкілля здійснюється: – у процесі діяльності (наприклад, під час догляду за кімнатними рослинами або миття посуду); – з обов’язковим використанням наочності (малюнків, предметів, макетів і т. п.); – з постійним поясненням, супроводом мовленням (усним, написаними табличками) та/чи жестовою мовою. Співвідношення цих засобів залежить від етапу навчання, виду завдання та індивідуальних особливостей дитини. Пам’ятайте, що, пропонуючи дитині завдання, необхідно: – показувати і водночас пояснювати дитині спосіб виконання завдання; – пояснюючи завдання, переконатися, що дитина все зрозуміла правильно, за потреби повторити пояснення або перефразувати, використовуючи знайомі слова; – у процесі виконання завдання підказувати, допомагати, радити.

З досвіду батьків: однакові за складністю завдання діти з порушеннями слуху виконують по-різному: в одному випадку бездоганно, а в іншому — зовсім неправильно. Причина різних результатів полягає в тому, що в першому випадку демонструвався зразок виконання, який дитина сприймала зором, пояснення подавалося достатньо голосно, знайомими словами, й дитина його добре зрозуміла. У другому випадку дитина не виконала завдання через те, що не чула добре змісту завдання, неправильно його зрозуміла.

Звуки, склади, слова

Коли дитина навчиться наслідувати дорослого: керувати власним голосом, використовувати подовжений економний видих, опанує основні рухи, можна переходити до роботи над вимовою звуків. Правильна постановка звуків неможлива без фахової підготовки! Щоб не нашкодити, не намагайтеся робити це самостійно! Послідовність звуків, над вимовою яких працюємо, визначає фахівець. Проте закріпити правильну вимову звуків дуже важко без участі батьків. Щоб привчити дитину вимовляти правильно, необхідно виконувати вправи на вимовляння звуку в різних позиціях: • ізольовано; • у різних складах; • у словах, де звук знаходиться на початку, в кінці, в середині, поруч із різними голосними і приголосними; • у словосполученнях; • у реченнях; • у чистомовках та коротких віршиках. Не менш важливо слідкувати за вимовою під час повсякденного спілкування, виправляти помилки. Зауважимо, що робота безпосередньо над вимовою починається лише тоді, коли дитина вже певною мірою навчилася висловлювати свої думки шляхом мовлення. Тобто навчання будується не за принципом звук-слово-речення, а, навпаки, від опанування мовлення до уточнення вимови звуків. Спочатку потрібно, щоб дитина навчилася використовувати (хоча б мінімально) мовлення як засіб спілкування, а потім починати удосконалювати звуковимову — «ставити» звуки, виправляти недоліки вимовляння. Для цього спочатку працюють над диханням, голосом, артикуляційними рухами.

Інтонації, темп і ритм

Навіть глуха дитина, яка не може сприймати і розрізняти окремі звуки та слова, зазвичай може почути інтонацію мовлення. Необхідно навчити її прислуховуватися до інтонацій, розрізняти їх та розуміти. Важливо також навчити вираховувати кількість складів у слові та вирізняти наголошений склад. Пропонуємо кілька завдань, що допоможуть у цьому: • промовляння у змінному темпі (старий ведмідь іде повільно туп-туп-туп, ведмежатко біжить швидко туп-туптуп, мама ведмедиця іде спокійно туп-туп-туп); • зміна сили голосу; • зміна висоти голосу; • відтворення ритмів з дотриманням певної сили та швидкості промовляння (простих ритмів: ТАта, таТА, ТАтата, таТАта, повторюваних ритмів: ТАтата-ТАтата-ТАтата, ТАТАтата-ТАТАтата-ТАТАтата, таТАТАта-таТАТАта, таТАТАта тощо); • відтворення ритмів слів (туфлі — ТУті) та фраз (на вулиці тепло — таТутатаТето); • відтворення інтонації, що нею висловлюють різні почуття: біль, радість, запитання, прохання, засудження, втому тощо.

Мовленнєвий апарат

Щоб навчити дитину вимовляти правильно, уточнити або виправити вимову необхідно її навчити: • наслідувати рухи мовленнєвих органів; • добре володіти органами артикуляції; • розвивати м’язи мовленнєвого апарату. Для цього спочатку виконують вправи на наслідування різних рухів органів артикуляції: губ, язика, нижньої щелепи, що їх можна побачити. Такі вправи виконують перед великим дзеркалом, щоб дитина мала змогу спостерігати за рухами дорослого і своїми одночасно та порівнювати їх. Наведемо приклади таких вправ: • «бегемот»: по черзі закриваємо та відкриваємо рот; • «змія»: висуваємо, а потім ховаємо язик; • «дудочка»: витягуємо губи вперед дудочкою; • «усмішка»: розтягуємо губи в усмішці; • «зарядка»: рухаємо язиком угору-вниз, праворуч-ліворуч; • «лопата»: робимо язик широким; • «голочка»: робимо язик вузьким; • «гойдалка»: торкаємось язиком верхньої, а потім нижньої губи; • «чистимо зубки»: водимо язиком по верхніх та нижніх зубах; • «відчиняємо двері»: змінюємо відстань між зубами; «умиваємося»: облизуємо верхню, а потім нижню губу; • «барабан»: упираємо кінчик язика у верхні та нижні різці; • легко закусуємо нижню, а потім верхню губу; • «злий песик»: легко кусаємо язик.

Дихання

Говоріння, як відомо, відбувається за допомогою тривалого, «економного» видихання повітря з легенів. У дітей з порушеннями слуху таке видихання потрібно тренувати. Це можна робити в ігровій формі: • задувати ватну кульку у виготовлені з картону ворота; • дмухати на пір’їнку (паперового метелика, сніжинку), підвішену на нитці; • задувати вогник свічки; • пускати мильні бульбашки; • надувати гумові повітряні кульки; • здувати шматочки паперу, ватні або пластмасові кульки зі стола через трубочку; • протяжно, довго проспівувати голосні звуки, імітуючи політ літака (у_______!), здивування (о______!), плач немовляти (і______!), переляк (а______!) та ін.; •промовляти низку однотипних складів на одному видиху (імітувати гру на барабані — тататата…; співи — лалала…; ходу — туптуптуп… тощо), поступово збільшуючи кількість складів.